Помилка з тобою

Геть використані обгортки,
Геть пусті коробки,
Викидай зайві речі,
Викадай речі сердечні,
На смітник лицемірні слова,
В корзину твоя без правди мова.
Потреби чути компліменти,
Із уст твоїх, забудьмо ці моменти!
Без справ ти просто оратор,
За яким можна піти й на екватор,
Але ж оратор- це професія,
Це не людська конфесія.
Ти індивід, але ж ти не людина,
Де твоя моральна є частина?
Де твоя жертовність, відданнність і чесність,
Де доброта, де розуміння, де відвертість?
Я мала би одразу зрозуміти,
Що серце слід своє закрити.
Адже ми різні зовсім,
Це зрозуміло абсолютно всім.
А що тепер поробиш?
Душу покалічено, помилку вже не виправиш.
Треба просто все забути, наче сон,
Прокинувшись, замкнутись в кокон.
Я буду знов соромитись, сміятись, червоніти,
А ти як завжди будеш впевнений, мене смішити.
Я буду на підборах повертатись,
Ти будеш загадково поміхатись.
І так почнеться знову все,
На якомусь повороті нас обидвох занесе.
Керувати будуть нами лиш емоції ,
Я буду на твоєму боці.
А потім пожалкую, ти також,
Домовимось забути все, отож,
Повернемося на початок, до фініщу дійдемо,
А там по колу, доки один одного не пробачимо.